ћо¤ галере¤.

 ињв Ч одне з найстар≥ших м≥ст ™вропи, але це м≥сто н≥коли не було Ђурбан≥стичнимї: ус≥ма своњми в≥кнами  ињв в≥дкритий до природи Ч до широкого плесу ƒн≥пра, до гањв ≥ л≥с≥в, котр≥ непом≥тно вливаютьс¤ у його вулиц≥, до горб≥в ≥ долин, ¤к≥ неповторно сформували його рельЇф.  ињв спонукаЇ мистц¤ до пейзажноњ творчост≥, бо пейзаж Ч це одна з найприм≥тн≥ших стор≥н його географ≥чного ≥ ≥сторичного Ђобличчи¤ї. ” тис¤чол≥тн≥й ≥стор≥њ розвитку образотворчого мистецтва на наш≥й земл≥ ¤ не можу пригадати ¤когось б≥льш або менш визначного мистц¤ з м≥ста  иЇва, ¤кий цуравс¤ б пейзажу. ÷е напрочуд мальовниче м≥сто самою своЇю ≥стотою вчить мистц¤ поетично ≥ н≥жно любити живу природу, а не кам≥нь; зелень трав ≥ блакить неба, а не м≥ську стих≥ю.
 ињв, можна сказати, зробив пейзажистом ≥ √еорг≥¤ Ѕаб≥йчука.  оли в душ≥ живе любов до природи, то кращого м≥сц¤ в ÷ентральн≥й (Ќаддн≥пр¤нськ≥й) ”крањн≥, ¤к  ињв з його високим правим берегом ≥ пологим л≥вим, знайти важко. ÷ей вертикальний контраст берег≥в, розт¤тий дзеркальною горизонтальною стр≥чкою ƒн≥пра, привчаЇ монументально бачити природу ≥ образно у¤вити за неозорими об-ширами усю ”крањну. “≥льки люди духовно б≥дн≥ нездатн≥ на цих берегах в≥дчути ”крањну у вс≥й њњ ун≥кальност≥.  оли думаЇш про це, стаЇ зрозум≥лим, чому ≥сторична традиц≥¤ ≥ л≥тописна легенда в таких зворушливих детал¤х описують еп≥зод, ¤к учень ≤суса ’риста Ч апостол јндр≥й прибув до цього м≥сц¤, зупинив човен, з≥йшов на берег ≥ сказав пророцтво, що тут бути м≥сту великому, де буде збудовано багато церков ≥ прославитьс¤ ≥м'¤ Ѕога.
“ак, щось особливе, не вимовлене звичайним словом, Ї в  иЇв≥ Ч воно непом≥тно, але сильно впливаЇ на людину!
√еорг≥й Ѕаб≥йчук Ч м≥ський житель. Ќародивс¤ в≥н у  иЇв≥ 1942 року. Ќа його дит¤ч≥ роки припало бачити, ¤к з г≥р потрощеного снар¤дами й бомбами каменю ( ињв дуже постраждав п≥д час другоњ св≥товоњ в≥йни) вставав новий повоЇнний  ињв, ¤к од¤гавс¤ у рожевувату керам≥ку ≥ брунатно-червонуватий гран≥т дугастий ’рещатик Ч головна вулиц¤ украњнськоњ столиц≥. яким би не було важким дитинство на кињвському ѕодол≥, де жив √еорг≥й Ѕаб≥йчук, одним цей район був незр≥вн¤нним з жодним ≥ншим: пор¤д н≥с своњ повн≥ води могутн≥й ƒн≥про. ” дитинств≥ вс≥ пагорби, будинки, р≥чки ≥ нав≥ть дерева здаютьс¤ г≥гантами, тому образний висл≥в ћиколи √огол¤, що р≥дко ¤кий птах дол≥таЇ до середини ƒн≥пра, сприймаЇтьс¤ малими ки¤нами ¤к суща правда. ј водночас ≥ приваблюЇ ц¤ сильна теч≥¤, збуджуЇ спонуку подорожувати, плисти до далеких мор≥в, в≥дкривати незв≥дан≥ острови ≥ крањни.
Ѕаб≥йчуки не були кор≥нними ки¤нами, вони поселилис¤ у м≥ст≥ на початку XX в≥ку. ƒ≥ди ≥ прад≥ди √еорг≥¤ Ѕаб≥йчука по батьк≥вськ≥й л≥н≥њ походили з ¬олин≥ Ч нин≥ це село ќзера  оростиш≥вського району ∆итомирськоњ област≥. “ут справд≥ дивовижн≥ озера з чистою водою ≥ запашними луками. Ќе знищила њх нав≥ть злощасна ≥ндустр≥¤, ¤ка так брутально вторгнулас¤ в ц≥ одв≥чно тих≥ л≥сов≥ крањ у друг≥й половин≥ XX в≥ку. ƒ≥д мистц¤ ¬а-лер'¤н ≥ прад≥д ћикита були кожухар¤ми, а р≥д його баби ярини походив з ткач≥в. “≥льки батько √еорг≥¤, ™вдоким, ставши ки¤нином, перен≥с давн≥й сел¤нський р≥д на новий терен, на м≥ський. јле треба сказати, що украњнськ≥ сел¤ни нав≥ть у великих м≥стах збер≥гали традиц≥йно патр≥архальний спос≥б житт¤. ¬се це дуже характерно ≥ дл¤ родини Ѕаб≥йчук≥в п≥сл¤ того, ¤к вона оселилас¤ на новому м≥ст≥ житт¤.
як ≥ б≥льш≥сть людей, що виросли на берегах р≥к, √еорг≥й з дитинства полюбив плаванн¤ ≥ рибалку. Ѕагато рок≥в в≥н захоплювавс¤ вод¤ними лижами, далекими мандрами на човн≥. ѕ≥д час одн≥Їњ з таких подорожей на початку 70-х рок≥в в≥н, що узвичањвс¤ на прудких плесах дн≥прових вод, неспод≥вано дл¤ себе в≥дкрив затишн≥сть ƒесни. «гадалис¤ прочитан≥ стор≥нки твор≥в ¬еликого ќлександра ƒовженка, ≥нших письменник≥в, ¤к≥ описали спок≥йну ƒесну. “ут, на зачарован≥й ƒесн≥, п≥д час цих човн¤рських мандр≥в в≥дкривалис¤ дивовижн≥ панорами, неповторн≥ амф≥-театри природи. Ќаступного разу уз¤в з собою том твор≥в ƒовженка, читав його знамениту Ђ«ачаровану ƒеснуї просто на натур≥, мов би упевнюючись у тому, що краса краю не спохмурн≥ла ≥ одна з кращих р≥к ”крањни покищо боретьс¤ з натиском м≥ст, з людиною ≥ндустр≥ального в≥ку ¤к нос≥Їм еколог≥чного бруду.
¬≥н познайомивс¤ з багатьма мешканц¤ми придесн¤нських с≥л, подруживс¤ з ними. ѕолюбив цих спок≥йних за вдачею неквапливих пол≥щук≥в, нащадк≥в кн¤з¤ ≤гор¤ ≥ ярославни. Ќасл≥дком цих багатор≥чних подорожей по ƒесн≥ став численний цикл акварельних пейзаж≥в, об'Їднаних сп≥льною назвою Ђƒовженк≥вськими м≥сц¤миї. ќсоблив≥стю цих пейзаж≥в Ї в≥дпов≥дн≥сть словесних ≥ зображальних поетичних засоб≥в. Ѕаб≥йчук глибоко проникс¤ л≥рико-поетичним характером твор≥в великого украњнського письменника ≥ к≥норежисера ќлександра ƒовженка, тим, ¤к гармон≥йно злилос¤ у нього слово ≥ в≥зуальне масштабне баченн¤ у конкретному Ч в≥чне й незм≥нне. якоюсь м≥рою це в≥ддзеркалено ≥ в акварельних пейзажах. Ўироке панорамне охопленн¤ простору нав≥юЇ в≥дчутт¤ спок≥йноњ велич≥ ≥ наче зупиненого Ђзачарованогої часу. ≤ тут же вловлюЇмо щось неповторно конкретне: ƒовженк≥в-ський л≥ризм, наче розлитий у природ≥, присутн≥й у кожн≥й акварел≥.
јкварель Ч це передус≥м н≥жне тремтливе зливанн¤ кольор≥в, чистота тону ≥ безмежне поле дл¤ декоративних р≥шень. —аме декоративн≥ можливост≥ акварельного мал¤рства найб≥льше привабили Ѕаб≥йчука в ранн≥й пер≥од творчост≥ Ч у к≥нц≥ 60-х на початку 70-х рок≥в. јле через к≥лька рок≥в в≥н досить р≥зко м≥н¤Ї манеру письма ≥ разом з нею Ч сам п≥дх≥д до в≥дображенн¤ мотив≥в природи. Ќатом≥сть ¤скравих, багатобарвних акварелей, з-п≥д пензл¤ Ѕаб≥йчука уже в 70-т≥ роки з'¤вл¤ютьс¤ аркуш≥, де переважаЇ одна тональн≥сть. √оловну увагу мистець звертаЇ на проблему осв≥тленн¤. –озс≥¤не св≥тло неначе ЇднаЇ воду, землю, рослинн≥сть, небо Ч в одне ц≥ле, ¤ке Ї дивовижно матер≥альне ≥ при тому тремтливе, м≥нливе, легке й пов≥тр¤не...
¬≥дв≥дини ƒесни допомогли Ѕа-б≥йчуков≥ створити цикл акварельних пейзажей Ђƒовженк≥вськими м≥сц¤миї. ” ц≥й сер≥њ переважаЇ с≥рий кол≥р. «вичайно, цей кол≥р у мистецтв≥ не викликаЇ особливих захоплень. —≥ре Ч це щось н≥би нец≥каве й нудне. јле ¤краз за допомогою цього кольору мистець створив ¤скрав≥ й ≥стинно поетичн≥ образи природи, багато в чому суголосн≥ поетичним описам природи у творах украњнського письменника ≥ к≥норежисера ќлександра ƒовженка.  ористуючись принципом Їдиного св≥тлокол≥рного тону, Ѕа-б≥йчук дом≥гс¤ в р¤д≥ своњх аркуш≥в орган≥чноњ Їдност≥ ус≥х сфер природи Ч води, суходолу, пов≥тр¤. ” них, цих акварельних аркушах, дуже ¤сно звучить еп≥чна нота, виражена через велич ≥ неповторн≥сть кожного мотиву природи ¤к своЇр≥дного ’раму Ћюдства. ” той же час тонко вловлен≥ прикмети саме придесн¤нських пейзаж≥в робить твори Ѕаб≥йчука сп≥взвучними концепц≥њ украњнського традиц≥йно л≥ричного пейзажу. ƒе-не-де мистець так захоплюЇтьс¤ ефектом Ђдифуз-ност≥ї, розчиненост≥ предмет≥в у пов≥тр≥, що робить крона дерев Ч розпливчатими, нап≥врозчиненими у вологому пов≥тр≥ пл¤мами.
Ќаситившись розлогими р≥внинами й лугами „ерн≥г≥вщини, Ѕа-б≥йчук наприк≥нц≥ 80-х рок≥в звертаЇ св≥й погл¤д до ≥ншого закутка великоњ земл≥ украњнськоњ Ч до  арпатських г≥р. Ђ¬  арпатах Ї щось не менше привабливе, н≥ж у розлогих безкрањх р≥внинах,Ч каже мистець.Ч я був у горах  авказу, малював узвишш¤ ¬≥рмен≥њ, але такого п≥днесенн¤ творчоњ енерг≥њ не в≥дчував н≥де, ¤к у сх≥дних, тобто украњнських  арпатах. Ѕуваючи в горах, сам себе запитував, чому мен≥, народженому далеко зв≥дс≥л¤, така р≥дна ц¤ син¤ва схил≥в, чому так вабл¤ть л≥си на вершинах, чому ¤ майже ф≥зично чую з тих полонин таЇмничий шеп≥т ≥ музику г≥р? я й нин≥ не можу дати в≥дпов≥д≥ на ц≥ своњ запитанн¤, не можу роз≥братис¤, ¤ка таЇмнича сила примусила мене зробити Ђ арпатську сер≥юї, але вже не акварелей, а пастелей? “ак, дл¤  арпат ¤ уподобав ¤краз пастельне мал¤рство, а не акварель.  ожна природа вимагаЇ нового п≥дходу ≥ новоњ техн≥ки письмаї.
√еорг≥й Ѕаб≥йчук Ч пейзажист дуже працелюбний ≥ точний у своњх спостереженн¤х. ¬≥н вив≥р¤Ї на Ђнатур≥ї кожну деталь, кожний кол≥р ≥ в≥дт≥нок. ќсновна його прац¤ Ч на природ≥. «в≥дти в≥н привозить ≥ приносить у свою кињвську майстерню майже ц≥лком готов≥ акварел≥ й пастел≥, ¤к≥ не потребують ірунтовних доробок; х≥ба, може, ≥нколи незначних коректив≥в. ѕроте там же, серед вологих луг≥в, чи високо в горах ≥де в його св≥домост≥ вих≥д за конкретну натуру, виробл¤Їтьс¤ баченн¤ не т≥льки даного краЇвиду, а характерного, основного, що властиве дорог≥й земл≥ ”крањни. ѕерев≥рене досв≥дом, збагачене у¤вою й п≥дсв≥тлене романтикою, це мистецтво д≥йсно Ї серпанком ”крањни, що переживаЇ "своЇ оновленн¤ ≥ в≥дродженн¤.